Особливості розвитку мовлення дітей

    Однією з найважливіших складових формування дитячої особистості взагалі і, зокрема, її готовності до шкільного навчання є мовленнєвий розвиток. Нерідко трапляються такі ситуації, коли про рівень розвитку дитини, про її готовність до шкільного навчання судять з того, якою мірою вона в дошкільному віці опанувала елементи грамоти: які або скільки літер знає, чи вміє читати склади, слова, чи вміє впізнавати і відтворювати в словах звуки тощо. Інші види мовленнєвих умінь, які становлять справжню основу успіхів майбутньої навчальної діяльності дитини, у тому числі й мовленнєвої, інколи залишаються поза увагою тих, хто готує її до школи.

   Тому в роботі з дошкільниками, спрямованій на підготовку їх до систематичної навчальної діяльності, у галузі мовленнєвого розвитку необхідно приділити увагу насамперед цим його найістотнішим складовим. Саме від них будуть значною мірою залежати успіхи шкільного навчання, в основі яких лежать такі види мовленнєвих дій, як слухання і розуміння (аудіювання), говоріння, читання й письмо. 

    Удосконалення звуковимовляння, розвиток мовленнєвого слуху

Вади дитячого звуковимовляння можуть мати дві істотні причини:

1) органічні порушення мовленнєвого апарату;

2) вплив іншої, сусідньої мови, зокрема, спорідненої мови та наявність у середовищі, в якомо зростає дитина, місцевих діалектів.

    Усне мовлення людини існує в двох формах: діалогічній і монологічній. Діалог — це розмова двох або більше осіб. Діалогічній мові характерні короткі неповні речення, репліки, розумінню допомагають, часом, міміка, жести, інтонація.

     В усній розмовній мові співрозмовники поперемінно виступають то як мовці, то як слухачі. Наприклад:
—  Яка зараз пора року?
—  Весна.
—  Які птахи прилітають до нас весною?
—  Весною з теплих країв прилітають  граки, шпаки. 

          Приблизна тематика розмов з дітьми дошкільного віку на природничу тематику
   Рослини і тварини. Які квіти у нас ростуть? Хто доглядає за квітами? Чи є дерева і кущі на вулиці? Як звати кішку, собаку? Що їсть кішка, собака? Хто годує тварин? Чи є у тебе акваріум? Хто живе в акваріумі?

   Праця дорослих. Що робить мама, тато? Чим вони займаються на роботі?  Хто вирощує хліб, овочі? Хто доглядає за домашніми тваринами? Чому потрібно доглядати за плодовими деревами?

   Погода. Яка погода сьогодні на вулиці? Чи дме вітер? Чи світить сонце? Що з`являється після дощу? Яку форму мають сніжинки? Чому влітку не буває снігу? 

Діяльність дитини. Як ти граєшся?  Що ти робив протягом дня? Що ти бачив? Що чув? Що робив на вулиці? З ким ти грав у дворі? Чим ти можеш допомогти пташкам взимку?

   Казки, оповідання, книжки. Яка книжка тобі найбільше подобається? Чому? Що зображено на ілюстраціях книжки? Про що тобі читав татко? Відшукай у книжці риб, птахів. У яких казках є лисичка?

   Такі розмови проходять у невимушеній формі. Дитина повинна відчути, що дорослому насправді цікаво послухати про те, чим займалась вона протягом дня.

   Своєрідний звіт маленької дитини про свою денну діяльність змушує її пригадувати, мислити і розвивати мовлення.
Розвитку розмовної мови сприяють й індивідуальні бесіди з дитиною, які проводяться за раніше обдуманими запитаннями. Це можуть бути бесіди про літо, осінь, зиму, весну, явища природи , тварин , рослин, бесіди за картинками та ілюстраціями.

   Наприклад, в бесіді про літо до дитини можна звернутись з такими запитаннями: «Яка зараз пора року?», «Як називається місяць?», «Яка погода влітку?», «В чому зодягнені люди?», «Що дозріває в саду? На городі?», «Чим займаються діти влітку?», «Яку ти знаєш загадку, вірш про літо?»

   Під час бесід дорослий пояснює і розповідає дитині про те, чого вона не знає, загадує загадки, читає уривки з оповідань і віршів разом розглядають картинки, фотографії, ілюстрації. Бесіди проводяться з дітьми старшого дошкільного віку, на шостому і сьомому роках життя, коли у них є вже певні знання про навколишнє.

    Діалогічною мовою діти опановують до п'яти років. На шостому році життя дошкільника вона вже не задовольняє, і він сам намагається розповідати казки, передавати зміст проглянутих кінофільмів та мультфільмів, тобто користується монологічною мовою. 

   Монолог — це мова однієї людини, він вимагає послідовного викладу думки, опису подій, зв'язності розповіді. Ось чому монологічну мову називають зв'язною, розповідною. Більшість дітей на кінець дошкільного віку оволодівають зв'язною мовою, вміють послідовно описати бачене, передати зміст казки, оповідання, кінофільму. Проте не всі діти вміють послідовно й логічно викладати свої думки. У деяких дітей мова уривчаста, з тривалими паузами, переважають слова-замінники, вказівні займенники, жести, міміка, їм, начебто, не вистачає слів для передачі думки. 

   До школи дитина повинна навчитись описувати знайомий предмет чи особу (рослину, тварину) з усіма його якостями, властивостями та ознаками, вміти порівнювати два-три предмети між собою, самостійно складати розповіді за ілюстраціями та сюжетними картинками, розповідати про бачене і пережите (як відпочивав, як пройшло свято, що бачив у лісі та ін.), за темою і вказівкою дорослих придумувати казки.

Коли дитина навчиться зв'язно і послідовно описувати один предмет, можна запропонувати їй описати групу предметів, використовуючи під час опису слова: зліва, справа, попереду, позаду, між ними. Після шести років слід навчити дитину порівнювати і зіставляти два, а потім і три предмети чи картинки під час їх опису. Можна запропонувати для порівняння такі групи предметів і картинок: помідор, огірок, морква, сіль, цукор, борошно,  кішка, собака, кріль та ін.

   Під час описування групи предметів дорослий допомагає дитині запитаннями. 

   Дитина старшого дошкільного віку вже може самостійно складати загадки-описи про предмети. Ініціатива складання таких загадок належить батькам. Так, дорослий пропонує дитині відгадати, про що задумав: «Він червоний і круглястий. Росте він на грядці. З нього готують салати і соуси. Що це таке?».
— А тепер ти задумай про якийсь предмет, все про нього розкажи, а я буду відгадувати,— звертається дорослий до дитини.

   Можна запропонувати гру «Веселі мандрівники». Дитина уявляє, що вона летить літаком, їде поїздом, теплоходом, йде пішки по країні і розповідає, що вона бачить, описує уявлювані річки, ліси, гори, поля, а дорослий відгадує місце подорожі дитини.

   Уміння зіставляти і порівнювати предмети необхідне дитині в зв'язку з підготовкою її до школи.

   Розповідь за сюжетними картинками та ілюстраціями. У деяких дітей виникають труднощі – вони не вміють самостійно скласти розповідь за сюжетною картинкою. Дитина, як правило, перелічує знайомі предмети, зупиняється більш детально на окремих її частинах, не може пов'язати між собою всі частини картини в єдиний сюжет. 

   Спочатку треба переконатись у доступності змісту картинки дитині, наскільки вона пов'язана з її безпосереднім досвідом. Для цього використовують запитання,  які допомагають зрозуміти зміст і наштовхують дошкільника на відповідь. 

   Діти старшого дошкільного віку можуть самостійно придумувати назви до картинок, тому після розповіді малюка слід запитати: «Як би ти назвав цю картинку?». Придумуючи назву до картини, дитина вчиться узагальнювати свою розповідь.
Розповідь за художніми картинами збагачує мову дитини образними виразами «золота осінь», «ранкові промені», «рожево-червоне небо», «сріблясте листя», виробляє у дітей «почуття фрази», привчає логічно мислити, послідовно і зв'язно викладати свої думки. Художні картини виховують дітей, збуджують у них естетичні почуття, підвищують загальну культуру. На пропозицію дорослого дитина «входить» в ліс, «насолоджується» теплом і світлом сонця, «слухає» пташок, «збирає» шишки, гриби, квіти і розповідає про свої враження. До картини можна підібрати вірші, прочитати їх дітям. Закінчується таке заняття розповіддю дорослого, яка надалі повторюється дитиною. 

   Самостійні розповіді дітей. Найлегшим видом оригінальної творчості для малюків є складання оповідань за опорними словами. Дорослий називає 3—4 слова і пропонує з ними скласти розповідь. Наприклад, група слів: зима, діти, зимові розваги. Дитина складає розповідь: «Настала зима. Випав сніг. Діти тепло одяглися і вийшли на вулицю. Хлопчики катаються на ковзанах та на лижах. Дівчатка — на санчатах з високої гірки. А ось вийшли Оленка з Миколою, в руках у них лопати, вони ліплять снігову бабу. Веселі зимові розваги у дітей!»

   Наступним етапом у навчанні дітей розповіданню є закінчення дитиною розповіді, розпочатої дорослим. Початок розповіді найкраще скласти так, щоб її можна було по-різному закінчити. Наприклад: «Хлопчик був у лісі, пас череду. Раптом почув, як десь поблизу заревів ведмідь... Що ж зробив хлопчик, як ти думаєш? Розкажи, що було далі?»

    Улюбленим жанром дошкільників є казка, малюки із задоволенням передають зміст знайомих казок, перебудовують по-своєму їх кінець і початок. Ефективний і такий прийом: батько читає початок казки з книжки, запитує малюка, як би він її закінчив, а потім зачитує сам. Буває, що початок казки складають самі батьки. Наприклад: «У глухому лісі була собі зайчиха з маленьким сірим зайченям, яке було неслухняне, допитливе, про все хотіло дізнатися одразу. Якось вийшов зайчик погуляти, а мама-зайчиха йому й каже: «Не ходи далеко, бо заблудишся в лісі». Не послухав зайчик, побачив метелика і побіг за ним в гущавину лісу... Кого побачив зайчик в лісі, що з ним трапилось, і як він прийшов додому, ти розповіси сам». Дошкільник пригадує зміст знайомих казок, комбінує їх по-своєму і складає кінець.

    Значно складнішими є розповіді з власного досвіду. В них дитина повинна самостійно визначити послідовність подій, пригадати бачене і пережите, виділити в ньому головне, істотне, підібрати потрібні слова. На перших етапах навчання малюку ще слід підказувати тему і план розповіді. Теми можна запропонувати такі: «Як ти допомагаєш мамі?», «Наше кошеня», «Як я відпочивав влітку» та ін. 

   Діти сьомого року життя можуть розповідати на теми, доступні цьому віку («Ліс, «Річка», «Весна», «Літо»...) без допомоги батьків.
При систематичному навчанні дітей розповіданню всі діти до 6—7 років навчаються зв'язно, логічно розповідати, в зрозумілій формі передавати свої думки.

У роботі з дошкільниками доречними будуть різноманітні скоромовки, промовлянки, закликанки,насичені відповідними звуками, що потребують відпрацювання, корегування в дитячому мовленні.